balu: (Default)
[personal profile] balu
Тут ЖЖ юзер kondybas написав пост про фашизм, як на мене краще ніж мій.
Оскільки я зустрічав вже over 9000 визначень фашизму, і кожне з них смішніше за попереднє, вважаю за необхідне провести невеличкий лікбез.

Отже, якщо коротко, фашизм - це:
-- державний устрій корпоративного типу,
-- де інтереси суспільства вважаються вищими за інтереси індивіда
-- та панує ідеологія протистояння внутрішньому та зовнішньому ворогу.

Тепер детальніше по окремих пунктах. Кожен з цих пунктів органічно грунтується на наступному рівні системи.

Корпоративний устрій держави - це коли суспільство/країна розглядається, як підприємство, а держава та її установи - як дирекція та адміністративний апарат. Характерна особливість саме корпоративного устрою в тому, що адміністрація свою владу отримує НЕ від народу, який взагалі розглядається, як основні засоби чи ресурс. Інша характерна особливість - це щира впевненість держави у її праві віддавать накази цілим галузям та окремим підприємствам, що, коли, як та в яких обсягах робить. Це може набирати форми "госплану" чи "управління воєнної економіки" Шахта/Герінга. Так чи інакше, господарча діяльність фіз- та юросіб скеровується державою: підприємствам спускаються плани виробництва, а працівники обмежуються в праві обирати місце роботи та рівень оплати.

Примат суспільних інтересів над особистими - це основа всякого популізму. Суспільними інтересами обгрунтовуються авторитарні втручання корпоративної держави у економічні, юридичні, політичні та особисті справи як окремих громадян так і їх спільнот. В "суспільних" інтересах бізнеси обкладаються даниною (т.зв. "соціальною відповідальністю") або й взагалі отримують заборону на діяльність. Громадяни "в інтересах суспільства" обмежуються в доступі до політичних свобод, що має вище проявлення в однопартійності та переслідуванні всякого інакомислення. В крайніх випадках громадян взагалі позбавляють невід'ємних прав, як то права на підприємництво, чи право віросповідання. В силу правила Парето, більшість доданої вартості створюється меншістю суспільства. І щоб нагнути цю меншість, і змусити її ділитись своїми статками на користь непродуктивної меншості, потрібне теоретичне та ідеологічне підгрунтя.

З чисто біологічних причин найлегше знайти відгук у хомосапієнсів, спираючись на стадність та ксенофобію. Люди охоче ведуться на "ми" та "вони". В силу стадного минулого наших предків, в значної кількості осіб в популяції інстинктивний потяг до збивання у зграї дуже сильний. В зграях же неодмінно виникає ієрархія з вождем нагорі. Аби виправдать свою приналежність саме до цієї зграї, члени зграї обирають певні ознаки, за якими і відбувається сегрегація. Та чи інша мова, колір шкіри, форма носа, прописка у паспорті чи відношення до засобів виробництва. Варто поділить суспільство на "наших" і "ненаших", і все стає напрочуд простим і зрозумілим. В усіх негараздах винні вороги - буржуїни чи унтерменші, а усі успіхи є особистою заслугою нашого великого вождя і учителя, з однією ногою на небі, а другою - на землі. Такий розклад зручний тим, що дуже легко пояснить що завгодно, ні в чому не розбираючись. Відповідь готова та універсальна.

Іншою принадою, що робить стадність привабливою для індивідів, є можливість перенести на себе колективні здобутки зграї. Кожна ница істота, що в своєму житті не знала нічого, окрім просиджувати штани з 9 до 18, бухать понад міру та мучити сім'ю, раптово стає носієм славної історії, повної високих звершень та епічних здобутків. МИ - каже така істота, розуміючи, звісно, в тому числі і себе - перемогли у тій війні! МИ першими полетіли у космос! МИ - те, МИ - се, МИ - кращі за усіх, НАМ усі заздрять і роблять НАМ усякі капості. Як тільки формується "МИ", в якому розчиняється індивідуальне Я, знаходження ворожих ВОНИ вже не становить проблеми. А маючи опозицію "МИ - ВОНИ", неважко виправдати будь-яку агресію та насилля щодо тих, хто не з нашого мурашника. "МИ" проголошується суперцінністю, що важить більше не тільки за "ВОНИ", але й за "Я", що й відображається у "соціальній" спрямованості держави. Інструментом же цієї "соціальності" стає корпоративність - з вертикаллю влади, заточеної під чимдалі, тим виразніший тоталітаризм.




Як бачите, усе просто - настільки просто, що легко зрозуміле навіть найнерозвиненішим. Віднять, поділить, недовольну контру в расход, слава царю, весь мір насілья, а затєм, кто бил нічєм, тот станєт всєм. Просто, весело, і ні про що не треба думать. Саме тому ця схема знаходить такий широкий відгук в масах люмпенів. Та й серед нелюмпенів багато охочих це все реалізувать, сподіваючись зайняти котрийсь з щаблів вертикалі влади. Головна ж неприємність фашизму в тому, що він проростає дрібними ростками, то тут, то там, зовсім безпечними пагонами. Тут зобов'яжемо біз робить те, тут заборонимо се, тут доручимо оцим контролювати осьосьо, а отут ми проголошуємо державну програму загального щастя, для якої запроваджуємо два міністерства і стопіцот комісій, які будуть ногєбать піпла з баблом, ділить віджате між лохторатом, і люто карать всіх, кому це не до вподоби.

Не встигнеш озирнутись, і фюрер вже цілує хлопчиків у пузіко, а шеренги пропитих активістів з бейсбольними битами марширують на головних площах неприємно розміреним кроком.

Єдиний спосіб цьому запобігти - керуватись гаслом французських студентів 70-х років минулого сторіччя: "Забороняється забороняти!"
Державу слід позбавляти усіх регуляторних повноважень, скорочуючи штати бюджетних дармоїдів. Зрештою, як відомо, будь-який апарат розподілу коштів більшу частину підзвітних коштів витрачає саме на себе. Не повинна держава вирішувати, що громадянам читать і слухать, що і як вироблять, і в якій позиції займатися сексом. Зрештою, в неї всього чотири безперечних функції - нехай ними і займається. Щоб баобаби не заполонили всю планету, треба регулярно та добросовісно корчувати їх пагони. Щоб держава не перетворилась на фашистську - треба корчувати її, держави, всеохоплюючі мацаки.

Page generated Aug. 17th, 2017 11:21 pm
Powered by Dreamwidth Studios