Феномен українського суспільства. Парт тво або про село.

[balu]

Ще за часів СРСР Лев Гумільов захистив дисертацію про вплив ландшафту на характер населення. Попри критику, щось в цьому є. Так той же Павло Штепа робить висновки спираючись на схожі роздуми, а в Пивній Історії теж є про це (десь о 14 хв.)
Україна тисячі років була спеціалізованою землеробською культурою. Було досить часу, щоб на цих теренах вижив і надійно закріпився тип людей зі свою специфічною ментальністю.

Основи землеробської культури заклали ще трипільці 3–5 тисяч років тому, коли придумали плуг та причепили його до волів. Трипільці тисячі років поорали землю та й зникли, а населення деградувало переселившись з двоповерхових котеджів у маленькі та холодні мазанки й халабуди та створюючи виживальницьку культуру¹. Ментальність цієї культури нікуди не дівається і жене кваліфікованого спеціаліста до землі як тільки кваліфікація перстає годувати.
Землеробство у нас потребує важкої праці всієї родини або, краще, кількох. Саме тому хутір дожив по сьогодні. І воно не є дуже вдячним: пахати мусять всі, результат може бути всякий. На земельці можна отримати викидень або грижу, а всю зиму сидіти голодним. Вся твоя праця може зійти на пси бо зерно підмокло або його пожерли пацюки. Саме тому так важливо, щоб уся сім’я була задіяна у господарстві. Є чудовий приклад художниці Катерини Білокур, змушеної малювати потай від сім’ї на випадковому матеріалі випадковим матеріалом. Катерина була “не така” і була засуджена за це власними батьками.
Втім, землеробство могло забезпечити певний добробут і це приваблювало числених шукачів легкої поживи. Характерною особливістю України є те, що вона знаходиться на перетині ландшафтів, культур та цивілізацій. І травоїдний землероб буде здобиччю народів-хижаків. Є певний міф, що українські гречкосії носили на ріллю меча. Можливо поодинокі випадки й були, але гречкосій не зможе ефективно протистояти військовому ба розбійнику. Занадто різна спеціалізація. Як не крути, а село пограбують, потрощать, дівок попортять або заберуть.
Тому залог виживання максимально пристосуватись до обставин і швидко відродитись після чергового апокаліпсису. Саме звідти деградація архітектури у порівнянні з трипільцями — бо халабуду можна швидко і малими силами побудувати з лайна і палок; м’який матріархат та відносно спокійне ставлення до подружніх зрад — бо хоча жінка є іграшкою в руках нападника, але вона і закритий тил і голова сім'ї у разі біди з чоловіком. За таких розкладів взагалі краще не вкладатись в оборону, а дати, що захочуть, що і було протягом століть. Тому українські мамки більше трусяться за хлопчиками, особливо, щоб їх не загребли в армію — бо основна роль чоловіка — це орач (сьогодні це добре видно, наприклад, на мордобойних секціях, де мусульманських представників непропорційно багато). Така умова виживання, інші тут просто не вижили. А усякого, хто виділяється, краще позбутися, бо його потрібно годувати та привертає непотрібну увагу. Тому прибіднятися стало частиною менталітету. Тому і виник безелітний спосіб існування: еліта призводить до кращого добробуту, але і вимагає його захищати й, взагалі, тримати марку, а це противно природі землероба і призводить до його посиленої експлуатації.
Але ж, скажете ви, наші князі брали Царград, козаки били пів Європи, а атошники ДАП обороняли. Так, але про це у наступній частині.
— ----------------------------------------------------— 
¹  —  Я до цього дійшов логічно + сам селюк, але приємно, що пивний історик Євген Синиця підтвердив


О. Шупляк. Неначе писанка, село.

Comments

[rudolf_bochkin]

"селюк" український "чомусь" був окріпаченим відносно пізно і ненадовго за царів.
проте сталінські "трудодні" та плата за освіту, відсутність паспортів на селі та відмова у можливості працевлаштовувати високоосвічену людину з "сільською спеціалізацією" у місті, якось ото занадто швидко "приліпило" образливе "селюк".
і от же ж дивина - "не відлипає".
"гаражанє" - більш елітний стан, для існуючих у бараках, хрущобах та різномантних "ущільнених" комуналках?
Тепер знову про міфи чужих народів - ну чули ж ми уже про негрів-боксерів, але чомусь переможцями виходять вихованці "боксерських шкіл" незалежно від кольору шкіри.
тепер - "мусульманські бійці". не хочу принижувати нікого, але це також - МІФ.
з часом і він так само розвіється.
Але Ви не соромтеся - мажте, мажте...
Для дискусії то - добре.

[balu]

>"селюк" український "чомусь" був окріпаченим відносно пізно і ненадовго за царів.<
З часів Київської Русі. І козацька старшина не гребувала покріпачити за можливості. Інша справа, що найбільше запам'яталося саме московське кріпацтво.

селюк, це, здебільше ментальність, а не походження. І гарного там мало.

[balu]

>тепер - "мусульманські бійці". не хочу принижувати нікого, але це також - МІФ.<
Який міф, коли я їх постійно спостерігаю у клюбі та на змаганнях. Я не кажу про їх якість, але кількість помітна.