Берлога Балу

Українці люблять хвалитися своїми винахідниками чи діячами культури. Їх, дійсно, є. Але будемо чесними, такі люди є скрізь. Сумнівно щоб відсоток талановитих українців був сильно вищим від середнього по палаті людству. Але залишається фактом інше: місцевий менталітет був недружнім до науки й вона не мала грунту для існування, тому, українські уми реалізовували себе, здебільше, на інших землях. 30 років тому, як Україна випала з імперії, тут була потужна наукова та інженерна школа, але майже вся зійшла на пси. Селянин, а переважна більшість з нас містяни у першому-другому поколінні, не розуміє користі від науки та й, взагалі, не вміє прораховувати далі однієї-двох ітерацій. Ми — не німці, євреї, англіки чи голландці, де основою добробуту, могутності або виживання була наука. Тут і без науки можна було прожити, тому і не було суспільного запиту на науку. От уми, як і жито-пшениця, йшли на експорт, а більшість займалася тим, що простіше. Тому і не було тут ані розвинутого ремісництва, ані науки.
А якщо не потрібна наука, то не потрібна й освіта. Тому за 30 років наука та освіта стали потьомкінською дєрєвнєй, а те, що залишилося стало виконувати зовсім інші функції, на які є соціальне замовлення. Наука стала синекурою для обраних з великими корупційними можливостями, а освіта відстійником покірних панству лизоблюдів.
Навіть пандемія коронавірусу нічому не навчила. Ось, для демонстрації менталітету:
Зараз вчені мали б працювати 24/7 з підвищеними зарплатами, митниця пропускати б крізь себе найсучасніше обладнання і реактиви за нульовими ставками, вчені:
а) мають зарплатню у 5-7-9 тисяч гривень (реальні цифри залежно від посади)
б) через хронічний брак фінансування більшість інститутів давно працює неповний робочий тиждень (ця "традиція" дісталась новій владі від попередників, але нову владу то цілковито влаштувало)
в) критично важливим для протистояння епідемії інститутам не додали коштів, аби вони працювали... ні, не днів на тиждень, а просто працювали. ©

senenkoanton