![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
baluВ той час, як основою українського суспільства були землероби, були ще дві помітні категорії, які плоть від плоті селянства. Це “чиновництво” і “не такі”. Терміни дуже умовні, але хай будуть.
Сільська праця важка і завжди будуть люди, які будуть її ненавидіти. Коли цими землями снують туди-сюди сотні озброєних загонів, вигідно бути до всіх них лояльним, що землероби і робили. А ще вигідніше надавати черговим господарям певні послуги, наприклад, показати де багатше село або доносити хто ухиляється від данини. Лизоблюдства це вимагало підвищеного, але охочих було повно. Зараз ці люди, переважно, на державних посадах обслуговують чергову чинну адміністрацію і єдине, що для них є законом, це наказ начальства, перед яким воно і стелиться.
Інша категорія, теж неохочі до землеробства умовні “не такі”. Скоріш за все їх появою ми зобов’язані тим самим завойовникам та іншим приходням, що нєвозбранно поповнювали генофонд неземлеробськими генами. Природньо, що нагріти собі місця серед замлеробів і “чиновників” “не таким” буде складно. Їх доля тут або вигнання, або примітивне ремісництво і, тільки пізніше, більш-менш пристойне військо.
no subject
Date: 2020-05-07 04:54 pm (UTC)На практиці вибір дуже обмежено доцільністю. Тобто, майбутнім.
no subject
Date: 2020-05-08 06:45 am (UTC)no subject
Date: 2020-05-08 02:49 pm (UTC)Тому зомбаки пархаті так люблять рабів - ними легко керувати, на відміну від вільних.
no subject
Date: 2020-05-08 05:56 pm (UTC)Поясніть
no subject
Date: 2020-05-08 06:34 pm (UTC)Недоліком моделі є функціональне рабство, необхідність жертвувати собою деякій частині мурах, в несприятливих обставинах (решта цієї жертви навіть не побачить, переважно) і детермінованість самої моделі. Що є небезпекою вищого порядку, з позиції мурашника.
Тобто, розосередженість - це спільна ціль, яку, якби кожен виконав на своєму місці свій фрагмент роботи - всі отримали б результат.
Але: наразі ми, як нація, не знаєм, чого хочемо (крім біологічних потреб, та звіриних понтів). Тому так і живем.
Насправді ж все просто: порядку нема. А порядок - це Закон.
А Закон знати треба, щоб порядок наводити.
А щоб знати - треба вчитися, набувати досвіду, думати.
А хто це має робити, якщо мізків нема? Якщо тупа мавпа може всіх надурити (клоуни, тобто, яким вона належить) звичайним протиставленням "гірше зло - менше зло"..
no subject
Date: 2020-05-09 08:12 am (UTC)От у тім і справа, що нації нема. Є кілька етносів, з більш-менш спільними мовою і деякими культурними традиціями, причому різниця в ментальності між регіонами дуже помітна. Це я про історично українську частину кажу. А якщо взяти Україну в тій формі, що випала з СРСР, то це — ментальний Франкенштейн, нежиттєздатний абсолютно.
Історично українській частині не притаманна схильність до інших ідеологій окрім ідеології гребти до хати. Тому провальні всі спроби донести щось: чи то імперство, чи то комуняцтво, чи то українство, чи то не срати за межами власної оселі. Історичну пам'ять українці не задумуючись перетворять на погріби.
Теж саме з релігією, що наведене посилання чудово демонструє. Народне християнство — це щось.
Тому, миттю пристосуються до будь-якої політики і відтворять звичну матрицю. Бо вона працює.
no subject
Date: 2020-05-10 06:57 pm (UTC)Хм. А й дійсно, якщо нема ідеї - то нема й нації, формально. Цікавий парадокс: ми є - але нас нема. Вартісну штуку помітилис’те.
Щодо адаптації різних зовнішніх інформацій народом до своїх потреб - ну то це цілком природня річ, чому б це мало бути інакше? Тут уже, дійсно: маємо те, що маємо. І треба з цього виходити. Тобто, тут, скоріше, виходити звідси кудись, у сенсі. Або навіть втікати. Бо закохають.
Звідси: єдине, до чого я прийшов, і що тут можливе - це: а) кожному - своє; б) люди з "іншого світу", як я, або й ви - цей не перевиховають. Тому мусять будувати свій, паралельний. Тобто, шукати або шлях, або мету. Бо є лише два варіанти дійти до мети: не знаючи її - іти вірним шляхом, який виведе, бо вірний, або, знаючи мету, добирати до неї шляхів досягнення, дорогу. Ще можна сидіти і медитувати. Три варіанти, тобто.
Тобто, варто визначатися хоча б з цими трьома варіантами, для початку, яким користуватися. Якшо шо - я за синтез усіх ньох, з пріоритетом першого. Я людина дороги, тому що.
no subject
Date: 2020-05-12 05:51 am (UTC)І не треба. До ідей потрібно дійти самому. Інакше буде гірше. Можна привести людину до храму, але не до Бога. І буде такий, формально, християнином, а насправді, атеїстом. І йому не на користь і тим, хто на його християнство розраховує, на облом.
>люди з "іншого світу", як я, або й ви - цей не перевиховають<
Раніше я бажав змінити світ. Тепер "спасись сам і навколо тебе спасуться тисячі". От навіть самому спастись складно.
>Три варіанти, тобто.<
Ви озвучили ідею острова, я сам дійшов до ідеї діяспори (українців в Україні), як більш живої. Але про те згодом може напишу.
no subject
Date: 2020-05-12 07:26 am (UTC)Але треба зберігати вибір, щоб він був. Я цим і займався, в міру можливостей.
>От навіть самому спастись складно.
Бо треба знати, куди йдеш. А не знаєш - хоч відчувати, шукати. А для цього три методи є, описані вище. Або синтез всіх трьох.
Я, для прикладу, знаю дорогу. І вона завжди в мене є. І, оскільки вона є моя - вона завше виводить. Хоч і деколи лісом доводиться, чи напрямки, через просіку, якої до тебе не було.
>діяспори (українців в Україні)
Тут важливо - не втікати в самоізоляцію - бо це те, чого вороги й прагнуть. Острів має бути відкритий для обміну даних, але закритий для різного мотлоху та відходів, в цьому його парадокс.
no subject
Date: 2020-05-12 09:36 am (UTC)А діаспори такі і є. Цьому і потрібно вчитися у кавказців та євреїв. Особливо у останніх.
no subject
Date: 2020-05-12 11:48 am (UTC)