Як на мене, біла пов'язка мала бути не на парубкові, а на дівчині. Тоді задум був би завершений.
Як на мене, біла пов'язка мала бути не на парубкові, а на дівчині. Тоді задум був би завершений.
(no subject)
2026-07-06 17:26а його спадок залишився. pdf-фи, хоча я б волів бачити його роздрукованим у видавництві.
До речі, він не тільки кацапознавством займався, у нього була сильна католицька проповідь. Він був один з тих двох, хто привів мене до Бога. А ще парамедик, а ще зпівпрацював з ЛаСтрада. Ла Страда злякалася таке публікувати те, що Чиполіна там бачив і він описав це у вигляді двох гостросюжетних романів "Васине Щастя" та "Васине Горе" в яких головним персонажем виступає саме оцей Вася - оператор що знімає порно, і який затягується в жахливі нетрі торгівлі людьми на балканах в Албанії.
Дякую, Чіполіна, за твоє служіння. Власне, саме така проповідь і навертає.
ЗІ А ще він був і тут, на дрімі
Ітогі подведьом
2026-05-27 14:28Мої коментарі там тягнуть на окремий пост, тому залишу їх тут.
( Read more... )
Тут я розрядитись забув
2026-05-06 16:58і статикою спалив малину. Хник-хник, біда-огорчєніє. Походу з цінами на пам'ять ціна підскочила до 200+ долярів. Штож, довелося витягти ноутбук, який добряче припав пилом.
Зараз задумався: якщо я роблю щось під малину, то це або ще прийнятна по живленню/тепловідводу RPi4 або Zero. Платити 200+ долярів за dev-малину без вбудованого ssd-роз'єма вже не хочеться, а через живлення і тепло кудись в промислове рішення її пхати вже непрактично. Це моя головна претензія до неї.
Ноутбуки я ніколи не любив, бо одоробло без зручного екрану та клавіатури. Малину я тому і любив, що вкинув в карман і підключай хоч до монітора, хоч до телефона і працюй собі.
Задумався про телефон, що вміє в desktop-mode, але воно ще сире і не вартує своїх грошей та потребує док-станції.
От і думаю, на чому працювати. Ну і комп, що не підтримує лінукса, не комп 😄

Велика Субота
2026-04-11 10:11Ми, ті у кого є надії, мрії, пристрасті, потребуємо тиші щоб почути те, що Він намагається нам сказати і розпізнати, яким шляхом нам найкраще йти.
Сказав Господь таку притчу: «В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам у собі, кажучи: “Що мені робити? Бо немає куди мені зібрати плодів моїх”.
І сказав: “Ось що зроблю: зруйную мої житниці та більші збудую, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє, і скажу душі моїй: “Душе́, ти маєш багато добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись!””
Але сказав йому Бог: “Нерозумний! Цієї ночі душу твою зажадають від тебе: кому ж дістанеться те, що ти заготовив?” Так буває з тим, хто збирає для себе, а не для Бога багатіє».
Що таке багатство? Це якась цінність, так? Гроші, кар’єра, зовнішність, влада, майно, сприйняття серед людей, стиль життя, люди. Багач у притчі мав багатство, судячи з усього чесно зароблене умом та працею. І, в принципі, саме-по-собі багатство не викликає осуду. Але є проблема — це навіщо йому було багатство. Його ціль була:
Господь тут відповідає:
І власне те, як ми збираємо багатство показує яке саме багатство ми збираємо. Так говорить Господь: люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! Якщо ми прагнемо грошей, кар’єри, слави, здоров’я, країни, іншої людини, навіть “духовного життя” (точніше стилю життя) усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю то що є нашим... ну, не Господом, а кумиром? Не сотвори собі кумира.
Взагалі, Заповіді варто розглядати не як заборони, а як межі, за якими небезпека. Ці межі встановлені для нашої користі.
Хоча Господь створив нас з любові і для любові, Він нас не потребує. Він нас любить, але Він буде існувати і без нас. А ми створені для того, щоб любити Його, спілкуватись з Ним, мудро і з любов’ю царювати над цим світом. А кумири починають царювати над нами. Я називаю це “достігаторство”. Проблема не в грошах, майні, здоров’ї, красі, творчості — це благословення їх мати. Проблема в тому, що достігаторство відрізає нас від Джерела життя, випиває життєві сили і нічого не дає взамін.
А є інша крайність: від того всього відмовитись, але все одно не знайти того, що шукаєте. Бо це теж може бути достігаторством тільки вже в навколодуховному плані.
Свято місце пусто не буває, на місце Бога прийдуть кумири. Питання, чи дадуть кумири те, що ми справді шукаємо?
Напрямок в якому ми йдемо перевіряється одним питанням: ти щасливий? Не гордий досягненнями, а саме щасливий? Якщо ми боїмося втратити це щастя — ми щасливі? Бо земні речі можуть дати щастя, але на деякий час. Це лише питання часу, коли вони нас розчарують — у нас закінчиться джерело доходу, заберуть на війну, покинуть любимі, діти виростуть, станемо непотрібними. І прийде гіркота і пустота. І те, що колись робило тебе щасливим тепер зробить тебе рабом. І при тому всьому людина може ходити до Церкви, жити церковним життям але не бути щасливим. Чому так? Бо не те багатство ми шукали...
Бо потрібно шукати Бога, а не кумира. щастя дає відносини з Богом, вони приносять Царство Небесне.
Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? (Мт. 16:26) Чи достігаторство дасть нам мир, радість, благодать? Царство Небесне всередині вас є. Ми його досягнемо? Взагалі, рай без Бога можливий?І
Що ж, браття та сестри. Господь каже, де нам шукати правильне багатство. Молімося, щоб його знайти. І нехай благословить нас Бог всемогутній: Отець, Син і Святий Дух!
Читаю спєку на Go.
2025-12-04 13:27Що мені дуже подобається:
- реалізація масивів та списків в одному зручному стилі.
- залишили вказівники (pointers)
- підхід до обробки помилок, коли нема
try/catch, а є перевірка прямо там, де вони можуть виникнути. Особисто я і в інших мовах намагаюсь так робити, не доводячи доtry/catchв яких ти легко можеш загубити серйозну проблему. Тим більше що раніше, вони були дорогі в java. - підхід до ООП, де нема об’єктів в класичному стилі, з наслідуванням, а є об’єкти в стилі SmallTalk з повідомленнями та композицією. Колись я щось таке робив на Python:
І на чистому С теж можна використати цей підхід. Тобто об’єкт за такого підходу є — це те, що він може робити (це ще називається качина типізація), а не класична ієрархія класів. /В Python та JavaScript ми маємо качину типізацію з ієрархією класів — жахливу і тормозну суміш/. А тут все швиденько.my_object = {
"method": lambda: print("Hello...")
}
my_object["method"]()
- вцілому, це Pascal-переросток з дещо наркоманським синтаксисом (розумію, компілятор робити простіше). Втім, це не дивно, бо розробники явно пройшлись з олівцем статтею Брайяна Кернігана.
- UTF-8 для кодування строк. В результаті є два різних текстових контейнера: строки і руни. Я розумію різницю між ними, але людина сприймає
stringяк читабельну строку і вводити для роботи з цим різні сутності не дуже добре. В Java зробили простішеString— це юнікод, який за потреби просто перетворюється в те, що потрібно. - відсутність
Optional, як у Java. Я люблю його за те, що це свідомий контракт, який потрібно обробити. В Go можна для цього використати кортеж, але на мій смакOptionalкраще тим, що такі б’є по рукам. Це один з тих нечастих випадків, коли я підтримую цю практику.
(no subject)
2025-11-28 16:09(no subject)
2025-11-24 12:32(no subject)
2025-11-24 11:46На момент прибуття Ісуса ця людина була відкинута усіма — суспільством, рідними, навіть сама себе вона не контролювала — це робили біси. Що відбувається далі? Біси миттєво розпізнають Ісуса і вклоняються йому. Що таке біс? Це є духовна сутність, котра колись обрала зло. Духовна сутність сама-по-собі не може нічого творити в нашому матеріальному світі. Щоб творити зло, вони мають діяти через тіло. Тому біси просяться перейти у свиней, теж нечисту, для іудеїв, тварину. Я дуже люблю почуття гумору Ісуса: хочете у свиней? Ну щож, отримайте-розпишіться. Але стадо свиней не витримало те, що витримувала одна людина і доправило бісів туди, де їм місце — в пропасть.
В цьому суть любові Бога: Він не полишає тебе самого з твоїми проблемами.
А що далі? Тоді теж були захисники тварин: люди, які були у цьому селі, більше любили свиней 🤷♂. Бачачи, що біснуватий зцілений, вони просять Ісуса не заважати їхньому бізнесу. Не потрібно ні чудес, ні зцілень. Це перше місце, де Ісусу сказали, що Він не потрібен. Що робить Ісус? Він не критикує, не ображається, а просто йде геть.
Так само і в нашому житті: коли ти просиш Бога прийти, Він приходить. Коли гониш — йде геть, але тепер ти маєш справлятись зі своїми проблемами сам.
Але чому Ісус приходить звільняти біснуватого чи до нас? Бо любить нас. Бо є гріх, є різноманітне зло, що мучить нас: страхи, розчарування, алкоголь, наркота і т.і. І це зло поневолює. Щоб знищити, мучити, вбити та загубити для Царства Божого. І ми самі не можемо дати цьому ради. Це погана новина. Але є й добра: приходить Той, хто стає на наш захист, хто сильніший над усю сатанинську рать, перед яким схиляється всяке коліно.
"Ми створені для добрих діл" (Еф.2:10). І ось Ісус посилає відкинутого на апостольську місію. До тих, хто відкинув спочатку біснуватого, а потім Ісуса, — щоб знали, як жити під владою бісів і хто звільнив.
Хоч Новий Завіт не описує подальшу історію цієї проповіді, у церковній традиції саме з нею пов’язують зародження християнства в цьому краю. Той, хто був ніким, але зустрівся з Ісусом, стає апостолом, в перекладі з грецької, посланцем.
А до кого послані ми, хто теж зустріли Ісуса?

Цей же текст англійською.
~ 1 І вас, котрі були мертвими через ваші переступи й гріхи,
~ 2 в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, як і князь, який панує в повітрі, згідно з духом, що тепер діє в синах непокори.
~ 3. між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,
З погляду науки, ми є примати з турнірною поведінкою, а Церква називає це первородний гріх, але суть одна: людина схильна реалізовувати свої пожадливості. Хочу бухати — бухаю, хочу блудити — блужу, хочеться когось побити — б'ю і т.д. Апостол вказує на силу, яка впливає на те, щоб ми чинили зло, тобто диявола. Він штовхає людей осуджувати, завидувати, гніватися, брехати, блудити, красти і далі по списку. Більшою чи меншою мірою ми всі це робили.
"Покарання за гріх — смерть", тому всі ми відділені від джерела життя — Бога, є мертвими духовно. Це — погана новина. Але є і добра:
~ 4 але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, —
~ 5 нас, котрі були мертві через наші переступи,
є Той, хто діє заради нас. Не тому, що ми такі класні, а тому, що є Його любов і милосердя. Саме тому Він віддає Ісуса:
~ ... оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, —
~ 6 і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах,
~ 7 щоб у доброті до нас в Ісусі Христі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство Своєї благодаті.
Якщо чесно дивитися на свої /добрі/ діла, то вони, у кращому разі, якісь мілкотравчаті. Хочеш зробити по-хорошому, а виходить як завжди. Забезпечити якийсь достаток і мати, при цьому, більш-менш чисту совість є рідкістю. І таке буде не так довго, як хотілося б. Але хочеться більшого — справжнього спасіння, а ми, своїми якостями, не можемо цього забезпечити. Ні труд, ні талант не дають потрібного результату:
~ 8 Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар,
~ 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився.
~ Є речі, що у своїй простоті неймовірно складні. Справжнє спасіння — одна з них. Бог — може його дати, а від нас потрібно лише прийняти. Це дуже подібне до того, що дитина має прийняти якийсь розкішний подарунок чи жертву від своїх батьків. В мирний час це гроші на навчання, чи нирка, якщо потрібна пересадка. Батьки жертвують власним життям, намагаючись витягти дітей з біди, навіть якщо діти самі набідокурили.
В цьому ми уподібнюємося Богові, бо любимо дітей і бачимо в них щось більше, ніж паразитів, якими вони є, якщо дивитися на них без любові. Але ми, як це є в хороших батьків, створені з любові і для любові:
~ 10 Тому що ми — Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували
У цьому відповідь, чому Бог зробив те, що зробив. Щоб відновити оту добру первісну природу.
Павло був дивним апостолом, який гнав християн. Євангеліє цього дня говорить про іншого "апостола", не з Дванадцяти, ще дивнішого, ніж Павло. Він жив так, ніби був мертвим, але Господь повернув його до життя.

Цей же текст англійською.

