(Не) вдячне

Смт, де я перманентно живу, на минулих виборах продемонструвало яскравий приклад наротної мудрості.
До початку нульових це була типова сільська діра - темна, загажена, без роботи, з поганим транспортним сполученням і без перспектив. Аж ось пощастило з мером, який років за 10 зробив з сєлухи лялєчку, навіть для WC місце знайшлося. Потім мер попав у Верховну Раду, але селище не забував.
Схожа історія і з районом, з тією різницею, що керівником став атовець і бізнесмен. Він теж багато зробив: районні дороги помітно оновились, в районній лікарні оновилась медтехніка, вирішені були застарілі проблеми з районною школою. Це те, про що я знаю за останні 3 роки.
На цих парламентських виборах вони вирішили піти по мажоритарці у Парламент, але виявилось, що їхня робота була непотрібною: електорат вибрав якогось Слугу Нароту. Хто воно, шо воно, чого добилося, що гарного зробило, крім порушення передвиборчого законодавства, ніхто не знає. А мер з головою райради виявились недостойні й разом набрали менше ніж 3%. Бо що вони для "простого нароту"™ зробили? І взагалі вони бариги і багачі.

Висновків з цього можна зробити два:
1. Нарот масово не вміє у ігри з ненульовою сумою, тобто у win-win. Так, мер проклав асфальт до свого дому. Але та дорога проходить уздовж десятків будинків, отже нею користуватимуться сотні людей. І за цією дорогою були інші.
2. Другий висновок гірший за попередній. Виборці показали, що гарна праця не є критерієм збереження посади чи кар'єрного росту для чиновника. Це такий от сигнал, що хочеш роби щось добре, хочеш ні - тебе відвине васян, якого ніхто не знає. І наступникові це пряма інструкція зірвати куш і до побачення. "Якби Господь хотів, щоб їх не стригли, він не зробив би їх вівцями"© Коломойський.