себто "нормально", що війна йде ДЕВ'ЯТИЙ рік з РОСІЯНАМИ, а у дитячий садочок (максимум шість років найстаршій дитині) в Україні все ще ходять "русскоязьічньіе младенцьі"?
Нє, ну про те, що москаля слід нищити, вона має рацію. Може, визнаю, методи її комусь дошкуляють, але нагадаю, що москалі нищили все українське та насаджували натомість москворотість значно гіршими методами.
Фаріон же не може застосувати ті самі тотальні москальські методи. А може лише знущатися язиком з екрану. Тому її дії що з морального, що з юридичного погляду не сприймаються якось інакше, ніж просто публічне знущання з таких самих громадян, що й вона сама. Не вірю я, що це нам піде на користь. А втім, вона наше припустиме зло, доки існує зло москальське. Я на неї не зважаю вже. Хоче псувати собі карму — її право. Суспільство однаково прямує вже до нового консенсусу.
Пропоную спробувати абстрагуватися від обставин конкретної Фаріон і конкретної ситуації. Уявімо, що йдеться про патріотку чи патріота, скажімо, Естонії. Частина громадян Естонії цурається естонської мови та вперто й аргесивно тримається москворотості, коли частину країну окуповано москалями, коли відомо про численні криваві злочини окупантів. Як би ми оцінили таку ж промову, як у Фаріон, але про кацапське зазіхання на естонську мову та культуру?
Або ще такий уявний експеримент. 1942 рік, Москва, кремль хтось на Красній площі подейкує про велику німецьку культуру і про те, що нє всьо так адназначьна, я проста хачю панять і разабрацса, пачіму мнє запріщяют разґаварівать в Масквє на вілікам німєцкам єзикє.
> Суспільство однаково прямує вже до нового консенсусу.
Я не певен. Українське суспільство майже в повному складі перебуває в інформаційних мороках. Ми, може, сяк-так уміємо бити москаля зброєю, але перемогти ми не можемо, нам цього не дають зробити іноземні країни, у війні не видно вигідних для України перспектив. Економіка зруйнована (і не кацапами, а внутрішніми зеленими ворогами), приватні бізнеси масово гинуть, наші свободи і права сплюндровано. Українське суспільство як таке, український народ може не пережити цю війну через «інтеграційні процеси», пов’язані з західним Новонормальним Інтернаціоналом, а також через владу зеленого шапіто. У цьому контексті не має суттєвого значення кількість утилізованих кацапів. Їх там ще 144 мільйони, вони можуть воювати проти нас вічно. Внутрішні ж проблеми нас потрохи добивають.
Як це абстрагуватися? Естонія — це Естонія! Я розумію, як це — натягувати на себе чужу ситуацію, а от як свою на іншого… Якби в Естонії була аналогічна ситуація, я би до неї ставився аналогічно. Та власне, епатажні жести в бік москалів в інших спільнотах таки викликають у мене сумніви, якщо ті москалі є законною частиною тих спільнот. «Своїх» гнобити не можна, треба домовлятися. Хоча якщо вони там непрохані гості, отоді нема питань. Я вже казав, що швидко нічого не буде. Люди вчаться, отримуючи копняка від життя. Відмова надавати послуги москальською в межах права є значно дієвішою, ніж вистави Фаріон. Послідовно гнути своє потрібно, це так. Щодо того, де суспільство зараз в культурному питанні — я бачу зміни на власні очі. Може, це з Харкова вони мені помітніші, не знаю... А щодо шапіто загалом — це окрема тема.
Абстрагування потрібне для того, щоби наче з боку побачити своє. У нас око замилене. Ми засліплено, терпляче, жалюгідно не зважаємо на те, що ніде в світі москалі то малокацапи так не бикують, як у нас. По 30 з гаком роках формальної незалежності ми в своїй хаті є людьми другого сорту, позаяк наша мова і культура лишаються у суспільній свідомості ознаками селюка, рагуля, колгоспника. «Гороцькі» («пани») балакають по-гороцькому, себто по-кацапськи або суржиком. У нас москаль панує і бикує. Це досі окупована країна, де аборигени не мають пра́ва на права́ та свободи, зокрема на власну ідентичність. Або ти чєлавєк і ґаварі па-чілавєчєскі, або ж ти рагуль, мовнюк, селюк, бидло.
Зміни має бути видко по тому, який ідейний зміст споживає посполитий і який зміст видає сам. Українське суспільство масово вірить у ті безглузді та водночас вбивчі побрехеньки, які нам сюди транслюють соросята. Це у певному сенсі вирок українській нації: той нарід, що не годен відзрізняти правду від облуди, приречений бути пішаком у чужих забавках і жертвою чужих інтересів.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
winterfish
no subject
Date: 2023-01-10 10:27 am (UTC)no subject
Date: 2023-01-10 11:09 am (UTC)no subject
Date: 2023-01-10 12:00 pm (UTC)no subject
Date: 2023-01-10 12:13 pm (UTC)Або ще такий уявний експеримент. 1942 рік, Москва,
кремльхтось на Красній площі подейкує про велику німецьку культуру і про те, що нє всьо так адназначьна, я проста хачю панять і разабрацса, пачіму мнє запріщяют разґаварівать в Масквє на вілікам німєцкам єзикє.> Суспільство однаково прямує вже до нового консенсусу.
Я не певен. Українське суспільство майже в повному складі перебуває в інформаційних мороках. Ми, може, сяк-так уміємо бити москаля зброєю, але перемогти ми не можемо, нам цього не дають зробити іноземні країни, у війні не видно вигідних для України перспектив. Економіка зруйнована (і не кацапами, а внутрішніми зеленими ворогами), приватні бізнеси масово гинуть, наші свободи і права сплюндровано. Українське суспільство як таке, український народ може не пережити цю війну через «інтеграційні процеси», пов’язані з західним Новонормальним Інтернаціоналом, а також через владу зеленого шапіто. У цьому контексті не має суттєвого значення кількість утилізованих кацапів. Їх там ще 144 мільйони, вони можуть воювати проти нас вічно. Внутрішні ж проблеми нас потрохи добивають.
no subject
Date: 2023-01-10 01:05 pm (UTC)Я вже казав, що швидко нічого не буде. Люди вчаться, отримуючи копняка від життя. Відмова надавати послуги москальською в межах права є значно дієвішою, ніж вистави Фаріон. Послідовно гнути своє потрібно, це так.
Щодо того, де суспільство зараз в культурному питанні — я бачу зміни на власні очі. Може, це з Харкова вони мені помітніші, не знаю...
А щодо шапіто загалом — це окрема тема.
no subject
Date: 2023-01-10 02:03 pm (UTC)Зміни має бути видко по тому, який ідейний зміст споживає посполитий і який зміст видає сам. Українське суспільство масово вірить у ті безглузді та водночас вбивчі побрехеньки, які нам сюди транслюють соросята. Це у певному сенсі вирок українській нації: той нарід, що не годен відзрізняти правду від облуди, приречений бути пішаком у чужих забавках і жертвою чужих інтересів.