Цікаві посилання про імперіум нє нужен

[balu]

Перше посилання це пророча стаття Єгора Гайдара "Веймарський синдром" ще 2006 року.
Взагалі, відносини СРСР та Веймарської республіки і Третього Рейху, цікаві і повчальні, але розкажу як небудь іншим разом. Істориками вони не заперечуються, але й у школі не вивчаються. А даремно, ця історія дуже повчальна.
Цитата:  Пытаться вновь сделать Россию империей — значит поставить под вопрос само ее существование. Неготовность властей Веймарской республики сказать правду о начале первой мировой войны была одним из важнейших факторов, способствовавших ее краху. Правда о причинах и механизмах крушения Советского Союза, на мой взгляд, в системном виде не сказана. Легенда о процветающей, могучей державе, погубленной врагами-инородцами,— миф, опасный для будущего страны. Не хотелось бы повторять ошибок, сделанных немецкими социал-демократами в 1920-х годах. Цена этих ошибок в мире, где есть ядерное оружие, слишком высока.

---

Друге посилання про те, що я давно кажу проросійським симпатикам у реалі і віртуалі: за останні чверть століття РФ не змогла створити привабливий образ, такий, щоб з нею хотілося тісно співпрацювати, як, наприиклад, з ЄС и США. РФ пасе задніх у науці, техніці, економіці, культурі, у неї проблеми з правами, свободами й соціальними ліфтами навіть більші, ніж у України. Тому й остається останній дуже смішний аргумент про братушек і "ми одін народ". Ну і про сабж там теж є. У даному посиланні про теж, але більш цікаво і системно, ніж тут виклав я. Що важливо: автор або сам громадянин РФ, або її симпатик.
Цитата: чем сильней Россия заставляет своих соседей себя любить, тем привлекательней становится менее обязывающая и гораздо более приятная «любовь» с обратной стороны глобуса. Обиднее всего то, что у Российской Федерации есть все шансы стать современным полюсом притяжения для многих стран, но оккупационный кладбищенский-совковый режим не способен этого сделать де факто.

Comments

[nik_adams]

Так, паралелі напрошуються самі собою, а аналіз не надихає. Те, що імперії рано чи пізно обов'язково розвалюються не особливо надихає. Росія за останні роки накопичила серйозний запас міцності, а нерішучість дій України та її західних партнерів лише заохочують Путіна. Один раз ставши на шлях здобуття популярності за рахунок маленької переможної війни з нього дуже важко зійти, тому Донбас для Путіна питання занадто принципове, щоб тут програти. Важко нам буде...

[balu]

А хто казав, що буде легко? Власне, незалежність дісталася Україні випадково. По суті, на момент розвалу СРСР не було запиту на незалежність. А серед великого прошарку населення, особливо паразитарної його частини - пенсіонерів та інших соціальщиків, люмпенів, робітників сировинних галузей тощо і зараз немає.
Єдиний прошарок, кому це потрібно, і для кого незалежність від РФ є інструментом, а не придуркуватою самоціллю чи карго-культом - це протосередній клас, який бачить на власні очі переваги західного способу виробництва та життя. І у якого є розуміння, що західна ліберальна демократія, прозорі кордони, права меншин і таке інше то або інструмент, або побічний продукт використання тих інструментів.

[kerbasi]

Російська інтелектуальна верства, інтелігенція, до якої належать той самий Гайдар та інші політики, аналітики, журналісти з прогресивного боку спектру завжди характеризувалася тим, що раніше називалося рефлексійністю, тобто дуже швидкими реакціями на подразники і миттєвим переходом до хаотичних дій, заснованих на перших емоціях, а не на вдумливості. Рефлексуючий або мятущийся інтелігент були тодішніми, як тепер кажуть, мемами. Через цю властивість, яка обумовлена вихованням в умовах несвободи і неможливості керувати своїм життям, інтелігенція в перші ж миті реформ відвернулася від Гайдара, а Гайдар швидко збіг з посади та політики. І теперішня палка любов до "стабільності" та "скрєп", впевнений, що колись обвалиться миттєво, але, на жаль, розбурхані маси мають більшу інерційність, тому інтелігенти ще отримають на горіхи від свого народу.