Народний фронт

[balu]

Досить довго я розглядав Народний Фронт як найбільш вірогідного кандидата за якого голосуватиму на парламентських виборах. В принципі, по роботі в Парламенті вони мені найбільше подобаються і зараз. Але по роботі в Урядові є два персонажі, робота яких мені категорично не подобається. Перший - це Аваков, який злив поліцейську реформу. Друга - це Гриневич, міністерство якої я вважаю важливішим за міністерство Авакова. Гриневич не провела такі необхідні реформи як: спрощення і профілювання навчальної програми, відміну класного керівництва в сьогоднішньому вигляді, сегрегацію учнів за бажанням і можливістю вчитися, можливістю вигнати нахрєн тих, хто вчитися не бажає чи не може, не знято відповідальність школи за дії учня, травматизм і т.і., доступністю навчання, не починалася робота по заміні значної кількості вчителів. Навіть не змінилась програма Табачника та не викладено на сайті МОН електроних версій підручників.
Вона не тільки не боролася з плагіатом у науці, а, по факту, очолила цей процес попутно знищуючи залишки науки. Останньою крапкою стали плани вчити дітей за місцем проживання.
І якщо Авакова ще можна потерпіти, то добровільно підтримувати Гриневич на її посаді я не збираюся.

Comments

[picterman]

Чому?
Вияснити "ху із ху" чи не найголовніше в політиці!
І хто на що здатний теж.

Для прикладу скільки носилися з "демоктаричними журналістами" сюмар лещенко наєм...
А тут все нарешті стало зрозуміло...

[euthanasepam]

Бо мені давно не двадцять чи хоча б тридцять років, аби будувати якісь плани на майбуття. Моє власне єдине й неповторне життя сильно залежить від того, чи зможу я, скажімо, заробити собі на шмат хліба після нових виборів, а чи доведеться їхати світ за очі поневірятися. Брак загального усвідомлення українцями такого зв’язку власних дій з політикою, на мою думку, є причиною усіх наших негараздів. Через нерозуміння власної ролі в політиці ми маємо на кожних виборах цілу «дошку пошани» мерзенних виродків та, образно кажучи, вантажівки з гречкою на купівлю голосів.

Ось я вчора дискутував у ЖЖ з пані: https://euthanasepam.livejournal.com/78357.html.

Півночі по тому заснути не міг та думав…

Звідкіля оптимізму взятися?

[picterman]

Ну оптимізм треба здобувати не з "віри в майбутнє" а з впевненості в тому що робиш і з наполегливості.
"Оптимізму" в Україні ніколи не буде хоч б через те що війна "проти оптимізму" це найперша задача кацапні та місцевих хахлів-рабіновічей. Знати своїх ворогів це перший крок до "оптимізму". Другий крок знати що робити. Третій і найголовніший - робити незважаючи ні на що.
Як казав один з американських президентів (приблизно) - роби зараз з тим що маєш в тому місці в якому ти є.
Кацапи-рабіновічі відчепляться від нас тільки в одному випадку - коли нас знищать.
Цей привід для оптимізму і має бути в нашому віці (мені теж даааалеко не тридцять-сорок). Безпричинний оптимізм буває тільки в дитинстві.

[euthanasepam]

Перегляньте оту розмову, на яку я дав лінк. Я б сказав, що пані висловилася за весь народ. Скрізь нині таке пишуть та говорять. Отже нас чекає, мабуть, таки Йуля та «непередбачуване».