balu | РІЧНИЦЯ

33 роки тому після сніданку я вперше почув слово Чорнобиль і пам'ятаю неспокій мами. Наступні спогади, це дощ і мама загнала мене до хати, хоча завжди дозволяла бігати під ним, жовте листя огірків того літа і розповіді про хлопчика, що вже народився з лейкемією внаслідок аварії. Тоді зупинити мирний атом обійшлося у сотні тисяч постраждалих, і це без відкладених наслідків. Низький уклін ліквідаторам.

Аварія не сталася з доброго дива, чи, навіть, помилки персоналу, там було багато причин[1], але всі їх можна звести до невігластва, розпиздяйства, гордині і раболіпства. І ситуація в Україні[2], в цьому плані, нажаль, сильно погіршилася[3]. Тому тільки питання часу, коли бабахне знову[4]. Не обов'язково мирний атом, але щось достатнє для соціальних потрясінь. Чорнобиль став вироком для СРСР, а незрівнянно менший виклик може стати вироком для України.

─────────

[1] Свого часу я перечитав багато літератури по цій темі, але, як не дивно, дуже годний матеріал розміщєно на Лурці. Неточності там є, але, вцілому, дуже добротна і легко написана стаття.

[2] та й в світі теж :(

[3] наука і складні технічні дисципліни у нас не в пошані, оскільки не приносять грошей тут і зараз. Особливо це стосується фізики, коли 2018-го поступило на вчителів цього предмету менше 50-ти чоловік з усієї України.

[4] Саме так, Україна це місце, де жити небезпечно, бо технарів невистачає, а високотехнічних виробництв ще чимало.