Когнітивне

[balu]

IKEA-ефект виникає у тих, хто переоцінює важливість речей у які вклався своєю працею. Дуже поширений в IT і має назву священних воєн (holy wars). Особливо жаркі холівари виникають щодо мов програмування, текстових редакторів та операційних систем. Але і поза IT зустрічається дуже часто. Наприклад, жигуль, якому 50 років не викидається бо "мій батько під ним лежав і я буду бо це не машина, це ласточка".

"Не створи собі кумира" теж про це.

UPD: приклад з жигулями не найкращий. Бо згадування батька вносить спогад, як вам було класно разом, пам'ять про близьку людину, etc. А от "я люблю жигулі, бо я мотор сам перебрав" буде точніше.

Comments

[ukurainajin]

"Не створи собі кумира"
Як на мене, цього цілком досить. Але «жигулі» — це окрема історія. Моєму, наприклад, вже більше 20 років, а не викидається, бо нормально виконує своє пряме призначення, а витрати на експлуатацію поки що значно менші за головняк із заміною, плюси якої теж досі не є очевидними.

[balu]

leaf. Але 10 тис. у.є. Там корпус швидше згніє, ніж батарейка сяде.

[ukurainajin]

Певна річ, хто чого потребує. Я так розумію, що вам для щоденного використання. Я ж рідко користуюся і переважно для заміських виїздів. А містом все одно не люблю — краще, коли мене возять. Тому навіть «вітчизняне» гімно, виготовлене ще з нормального, порівняно з теперішнім, заліза, у мене досі в хорошому на диво стані. І попри зручності АКПП чи електрокарів, у разі заміни мені насамперед ідеться про заміну седана на універсал, щоби тупо можна було напхати більше речей. :)

[juan_gandhi]

Эх... мудрые мысли хорошо запоминать и повторять, но применять их в жизни сложнее. (Жигуль, конечно, для мазохистов. Как вспомню...)

[euthanasepam]

Ікея тут ні до чого. Старі авто зазвичай кращі за сучасний одноразовий металобрухт — от і вся премудрість. Пов’язано це зі зміною культури проєктування та виробництва у 1980-х ув автопромі та загалом, а також із похідною від цього зміною культури споживання.

Лінк для читання саме на цю тему:

https://www.drive2.ru/b/484033606923059462


Навіть якщо не казати про гамму відчуттів при користування реальною автівкою в порівнянні з «електронною»…


P. S.

Комп’ютеризація не робить світ кращим. Вона лише полегшує ідіотам зайняти місця мудрих людей. А чого напроєктують і набудують ідіоти, ми таки вже знаємо…

[balu]

>Старі авто зазвичай кращі за сучасний одноразовий металобрухт — от і вся премудрість<
Ти це про жигулі (москвич, волгу, таврюху, etc) чи все-таки про машини?

>Навіть якщо не казати про гамму відчуттів при користування реальною автівкою в порівнянні з «електронною»<
Це мені нагадує аргументи адептів С++ про ручне керування пам'яттю. Такі ж самі адепти у ручної КПП. Ніколи цього не розумів. Мені потрібна персональна жоповозка, і чим менше моєї участі у цьому всьому, тим краще. В ідеалі, я з задоволенням поклався б на автопілота.

>Комп’ютеризація не робить світ кращим.<
Дуже спірно, але ліньки пейсати.

[euthanasepam]

> жигулі (москвич, волгу, таврюху, etc) чи все-таки про машини?


«Жигулі» це глибока модернізація 124-го Фіата, що колись взяв приз як авто року. І прототип був на свій час гідною машиною, а його нащадки стали ще кращими. «Москвичі» — також винятково розумно запроєктована і сконструйована машина на рівні найкращих світових аналогів. Проблемою совєцького автопрому було не проєктування, а низька культура виробництва («несуни», «брак», пияцтво на виробництві, неналежне зберігання і транспортування виробів та матеріалів і таке інше), нездала якість матеріялів та приладів. Якби сьогодні зробити точно за документацією і на сучасному точному устаткуванні Москвич-412 із належної якості матеріалів та з відповідним контролем якості, така машина дала би просратися всім сучасним аналогам співмірної потужності двигуна.


> Це мені нагадує аргументи адептів С++ про ручне керування пам'яттю. Такі ж самі адепти у ручної КПП. Ніколи цього не розумів. Мені потрібна персональна жоповозка, і чим менше моєї участі у цьому всьому, тим краще. В ідеалі, я з задоволенням поклався б на автопілота.


Істинне задоволення від активного керування машиною чи мотоциклом (чи будь-якою технічною системою, включно з фотокамерами або магнітофонами) є лише в тому разі, коли є пряме та наочне керування із негайним і точним зворотним зв’язком (важливий ефект «реального часу»). Для решти відчуттів — суто пасажирських — краще взяти таксі або скористатись громадським транспортом.


> Дуже спірно, але ліньки пейсати.


Наприклад, нині скрізь запроваджують електронне керування «газом» у машині. Воно для масового виробництва набагато дешевше, ніж традиційне механічне: за рахунок економії матеріялів та проєктування реального чугунієвого обладнання, бо маленькі спеціалізовані мікросхеми у масовому виробництві практично нічого не коштують після реалізації певного тиражу для повернення первинних витрат. Електроніка для автопрому майже безкоштовна. Але завдяки медійному забезпеченню вона виглядає для споживача (через його невігластво) цінним надбанням. На тиражах у сотні тисяч та мільйони одиниць авто електроніка замість механіки дає виробникам вельми суттєвий фінансовий результат. Нічого прогресивного в електронному «газі» нема, це нуль іновацій.

Таке саме у всіх галузях, де піарять комп’ютеризацію: електроніка для виробників надзвичайно дешева, але в уяві споживачів це прогресивний та цінний ресурс. Електроніка в сучасному світі — це скельця та коралі для дикунів, на цьому нині роблять основний ґешефт.

[balu]

Розумієш, я за своє життя мав справу з купою гарно спроектованих систем. Їх проблемою було те, що втілені вони були через жопу. Повертаючись до автівок, мене не цікавить, наскільки вдало спроектований жигуль, мене цікавить те, що воно гніє прямо з завода і що для того, щоб його експлуатувати, мені потрібно під ним жити. І це не говорячи про те, що Фіат з того часу випустив повно гарних, безпечних, надійних, комфортних автівок. А москалі 40 років клепали глибоку модернізацію старовинного Фіату.

>Для решти відчуттів — суто пасажирських — краще взяти таксі або скористатись громадським транспортом.<
Мені до офісу 45 км. Автобуси не підходить, бо незручний розклад, а таксі не годиться, бо у 8-10 разів дорожче за власну автівку + у години пік не дочекаєшся.

>Нічого прогресивного в електронному «газі» нема, це нуль іновацій.<
Мені глибоко наплювати, чи там металічна болванка, чи електроніка, якщо воно гарно працює.

>Електроніка в сучасному світі — це скельця та коралі для дикунів<
Ні, це просто зручна, гнучка, надійна та дешева елементна база.

[picterman]

нічого поганого не бачу в тому що людина пишається своїми вміннями та результатами своєї роботи. Окрім, звичайно клінічних випадків.
просто настав час коли Майстер зараз майже не потрібен.

[balu]

Тут мова не про пишатися. Тут, скоріше, про нездорову прив'язаність до речей тому, що ти їх зкрутив чи осилив користування.

[picterman]

у мене теж є речі яким по 30-40 років. і я поки не збираюся їх викидати. це теж така-сяка пам'ять спогади. і з віком ця прив'язаність тільки посилюється.

[balu]

Це не пам'ять, якраз. Це "я люблю жигулі, бо я мотор сам перебрав". У мене самого є схожі упередження. Тепер бачу, що приклад у пості не найкращий. Бо приклад батька вносить спогад, як вам було класно разом, пам'ять про близьку людину, etc.

[0rest]

Плюсую.

[0rest]

Саме зараз перебираю мотор у своїй Волзі. Уже перебрав, тобто.
І саме тому, серед іншого, я б не змінявся нею на будь-що "сучасне". На Теслу, чи Мерса нового, для прикладу.
Просто тому, що все це "сучасне" - хуйня примітивна, пластмаска, батарейка на колесах. А Волга, в якій мотор сам перебрав - безцінна.

Невже такі прості речі пояснювати треба? Бля.
Ну то продайте маму, тата, й сестру, якщо так. Навіщо вони вам? Застарілі ж уже?

А потім і вас хтось продасть. Потім купить - і ще раз продасть.

[balu]

>Просто тому, що все це "сучасне" - хуйня примітивна<
Ні

>А Волга, в якій мотор сам перебрав - безцінна<
Виключно якщо у вас є натхнення, хист, час та запчастини. Інакше це купа металобрухту. Зауважте, ніхто не забороняє вам перебирати двигун у мерса.

>хуйня примітивна, пластмаска, батарейка на колесах<
Навіть якщо так, але воно дозволяє мені в рази зменшити витрати часу на обслуговування автівки та здешевити проїзд. Для мене це більш цінне, ніж можливість самому перебрати ДВЗ, якого у батарейках нема.

>Ну то продайте маму, тата, й сестру, якщо так. Навіщо вони вам? Застарілі ж уже?<
Ви ж не користуєтеся компом початку 90-тих? Чим автівка, в цьому плані, принципово відрізняється від комп'ютера?

>А потім і вас хтось продасть. Потім купить - і ще раз продасть<
А отут ви, до речі, праві. Всякі Ахмєтови з Коломойськими нас як товар і розглядають. А ми борсаємося.

[balu]

Інша справа, що своєю працею ти "вклав душу" в машину, плюс спогад, як ти цією машиною возив близьких людей і як вам було класно разом та всякі дорожні історії. Це все "очеловєчівает" її. Ось про це пост.

[0rest]

Пост - про функціональний підхід. Все, що "лишнє", в такому разі - викинути, не цінувати. Оскільки воно не несе функціонального навантаження.
Це брєд сивої кобили. І я навів лише один приклад, чому - тому, що головні в світі цінності - це цінності, функціонал яких ВАМ НЕВІДОМИЙ, або ВІДСУТНІЙ В ПЕВНИЙ МОМЕНТ ЧАСУ. Мистецтво - теж зразок такого відсутнього функціоналу. Те, яке не розкручене, яке не має мільйонних ще цінників.
Але від того воно не перестає бути мистецтвом. Воно лише чекає свого читача, слухача, глядача.. І тоді, о раптом, стає потрібним, дорогим, або й незамінним.

Схаменіться, короч. Ви сходите з глузду, зі своїм давньо-римським підходом. Це помилка, вважати вартісним лише те, що функціональне. Оскільки функціональність - відносна (в т.ч. й у часі) величина.

Зразок я можу навести вам типовий, один з мільйона: тупі мавпи під час розвалу союзу з мільйонних станків прецизійних позрізали були ЕЛЕКТРИЧНІ ШНУРИ, які у розетку вставляються. Все інше їм не потрібне було.

Оце про вас і вашу філософію, лиш рівень чуть інший.

І, ви не поймете, але я користуюся комп’ютерам 90-х років. Рідко, проте.
І ще один в мене відновлюється.

[balu]

>Але від того воно не перестає бути мистецтвом. Воно лише чекає свого читача, слухача, глядача.. І тоді, о раптом, стає потрібним, дорогим, або й незамінним.<
Люто-бешено плюсую.

>Це помилка, вважати вартісним лише те, що функціональне.<
Ви абсолютно праві.

>І, ви не поймете, але я користуюся комп’ютерам 90-х років.<
Якщо це в кайф, то чому б і ні. Але професійно на цьому працювати вже складно, для більшості задач його тупо не вистачить.

---

Я, до речі, нічого проти сабжу не маю, більш того, це властиво мені самому, лішпік, наприклад. Але я не знав, що це саме так називається і запостив (ніхто не буде читати всю статтю, тому додав і короткий переказ, що викликав цікаву реакцію).
Просто для мене автівка це сугубо функціональна річ на якій мені по 100 км. в день ганяти. Як монітор чи комп'ютер, яких у мене змінилося більше десятка. А лішпік функціональний і я його просто люблю, бачу красу задуму і реалізації, знаю як використати на користь, хоча мало хто це здатен оцінити. А ще є ціла атмосфера навколо інструмента — це і його історія, і люди, що його створили, і історичний контекст! Це приваблює.

[0rest]

Ну ось ми і знайшли причину помилки. І вона, як частіше й буває, в неточних визначеннях або занадто швидких узагальненнях крилася.

Тобто, існує дві функціональності (особисто я називаю їх, умовно, дефектна і здорова, або машинна логіка і логіка здорового глузду, воно ж: дискретний світ проти світу реального) - і розділяти їх необхідно. Здорова функціональність передбачає наявність невідомих складових в рівнянні життя (якщо ви не Бог, для якого невідомих складових в цьому рівнянні нема). І цим й відрізняється логіка людини від логіки машини - глибиною.
Власне, це і є відмінність розуму - від мурдрості. Тому розумний, але тупий - воно явище, яке зустрічається частіше, ніж мало б.
Це все, як бачите, одна схема.

Звідси, отож: Ікеа-ефект - це не справжній ефект, а його симулякр. З метою якою розкручуваний?

Навіщо ви особисто притягнули сюди цей злодійський покруч? Як результат помилки, чи як результат злого умислу?

[balu]

Написав вище ж, у рамках заніматєльного людовєдєнія бо "це властиво мені самому... Але я не знав, що це саме так називається і запостив"© Я

І там їх багато

[0rest]

Уточнюю, тоді: вам властиво тягати за собою мішок помилок, й інших штовхати на хибні шляхи?
Розумієте, що, якщо ви є ініціатором помилки, то, у випадку, якщо вона дає будь-який негативний ефект - вам і відповідати?

п.с. в даному випадку вже не дає - бо тут Я трапився, мимо проходячи. А не трапився б?

[balu]

От для того і кидаю, для колективного розуму. А сам спокійно спостерігаю та аналізую. Так і цінні речі знайти можна.
Від помилок (бо я не можу знати/бачити про всі побічні ефекти) та гріхів нікуди не втечеш. Не тільки я впливаю, на мене теж. Зрештою, ніхто не відміняв власного розуму.

[0rest]

>Від помилок (бо я не можу знати/бачити про всі побічні ефекти) та гріхів нікуди не втечеш.

Так, тому "кидати" траба з зауваженнями (типу, "ось, яке я тут побачив, невідомої якості"), а не як закінчену когнітивну конструкцію. Знайдеться молоде-дурне, яке візьме таке, чи інше за істину (бо без зауваження подане) і розіб’є собі лоба, або й пошкодиться. А відповідати кому?
Отож.

[balu]

>Так, тому "кидати" траба з зауваженнями (типу, "ось, яке я тут побачив, невідомої якості"), а не як закінчену когнітивну конструкцію.<
В інтернетах майже все невідомої якості. Я от сабж безобидним вважаю, ще помедитую над вашими словами. А як молоде-дурне, то й пройде повз, не помітить.

[0rest]

>В інтернетах майже все невідомої якості.
Так, але з вас особисто це, у потрібний момент, відповідальність не зніме. Тому варто уникати тиражування помилок, та непевних конструкцій, на які хтось може опертися.

[balu]

зазвичай я так і роблю (мовчу або включаю дисклеймер). Наразі я сайд-ефекту сабжу не бачу, але подумаю, так.