Хвілологічне

[balu]

Кілька років то́му, коли я переходив з суржика на українську, то відкрив, що дієприкметники в українській нерозвинені. Строящийся, являющийся, находящийся і т.і. не можна сказати одним словом. Тоді це мене дратувало, бо я активно ними користувався. Тепер я читаю "Слово живое и мертвое", яке написала блискуча перекладачка Нора Галь. Вона пише, що і в російській бажано їх уникати оскільки вони ускладнюють сприйняття сказаного і, взагалі, канцелярит.

Отже, добре, що цей канцелярит не прижився в мові.

Comments

[ukurainajin]

І так, і ні. В германських мовах ця категорія є розвиненою. Так само в польській і російській. Звісно, цікаво, що Нора Галь називає це канцеляритом. Я щодо канцеляриту з нею майже в усьому згодній, та не в цьому. Активні дієприкметники, і зокрема рефлексивні, є загалом нормальним досить зручним інструментом. У нас вони просто не сформувалися, як слід, тому звучать штучно. І виправити це вже, мабуть, не вийде через появу норми. Справжній канцелярит — то інше. То хитрі мовні звороти і конструкції, що засмічують мовний потік надлишковістю.

[balu]

Вона має рацію, у тому, що вони погано сприймаються. Як мінімум в язьікє. Тепер мені це кидається в вічі.

[ukurainajin]

Хіба що з обставинами, бо смисловий поділ ускладнюється, більше зв'язків потрібно тримати в голові. Утім я теж намагаюся керуватися принципом, навколо якого ходить Нора Галь: що простіша форма, то краще.

[balu]

Такі дієприкметники парсити очима та вухами набагато складніше, тому страждає сприйняття.

більше зв'язків потрібно тримати в голові.

Раніше я любив компактні мови програмування, а зараз люблю багатослівні, на кшталт Lisp чи Java. Краще тримати в голові лишній зв'язок, ніж програвати у сприйнятті.

[ukurainajin]

Я ж про навпаки. Це в реченні з дієприкметниковою групою, котра передує означуваному слову, синтаксичні зв'язки складніші, ніж коли те саме відокремлено.
Щоби правильно інтерпретувати, таке речення треба цілком заганяти в буфер.
Натомість підрядне речення чи зворот дозволяють перепочити — їхній зв'язок із означуваним словом прозорий.
Тут цікаво порівняти з японською. Її синтаксис весь отакий означальний: потяг, що рухається швидко → швидко рухатися потяг. Це неймовірно логічно, але потрібен місткий буфер.

[balu]

У видку української, дієприкметник, як правило, заміняється простою конструкцією який + дієслово.

[ukurainajin]

Активний дієприкметник. Із пасивними все гаразд.

[balu]

Утім я теж намагаюся керуватися принципом, навколо якого ходить Нора Галь: що простіша форма, то краще.

І це саме складне. За що й люблю твіттор. Він тренує навичку просто і стисло доносити свою думку.

[toprunner]

НМСД, навпаки, "ті що йдуть" звучить і сприймається важче, майже як окреме речення, в порівнянні зі словом "ідучі". Думаю, за кількадесят років дієприкметники стануть нормою, в мові приживається все, що спрощує і скорочує мовлення.

[balu]

ті що йдуть

Цей варіант невдалий. Краще вже "які йдуть".

А слово "ідучи" взагалі стає не тільки важким для сприйняття, а й неоднозначним за смислом.