![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
baluВовтужуся зараз з опитуванням заліза. Опитує Arduino Pro Mini. Це ота маленька плата з червоним вогником і купою проводів.
На зараз опитується кілька входів. Опитування дуже просте, які саме контакти увімкнено. На стендові видно, що дві нажаті кнопки відповідають двом одиничкам. Решта — нулі. Це — відображення у двійковій системі числення. Нижній рядок — теж саме, але у десятковій. Всі принципові моменти вирішено, залишилося тільки зчитати аналоговий сигнал та відправити це все на більш потужне залізо для обробки.
Тепер по Ардуїнці. Скажу наперед, мені сподобалось попри бридкий С++ на якому там все пишеться. Ця крихітка, що менша за половину сірникової коробки, дозволяє зробити чимало корисного: нескладне управляння верстатом, умнодім і т.і. Апаратна платформа там продумана і вдала. І коштує копійки. Що не сподобалось. Як це часто буває, гарні залізячники є поганими програмістами. Програмувати фірмовими засобами — це біль. На щастя, існує така штука, як PlatformIO. Це набір утиліт командного рядка, які беруть на себе всю основну роботу по прошивці Ардуїнки. І вони прикручуються куди хочеш. У правій частині редактора коду видно, як я прикрутив їх. Це, власне, і всі налаштування редактору, які я робив.
На зараз опитується кілька входів. Опитування дуже просте, які саме контакти увімкнено. На стендові видно, що дві нажаті кнопки відповідають двом одиничкам. Решта — нулі. Це — відображення у двійковій системі числення. Нижній рядок — теж саме, але у десятковій. Всі принципові моменти вирішено, залишилося тільки зчитати аналоговий сигнал та відправити це все на більш потужне залізо для обробки.
Тепер по Ардуїнці. Скажу наперед, мені сподобалось попри бридкий С++ на якому там все пишеться. Ця крихітка, що менша за половину сірникової коробки, дозволяє зробити чимало корисного: нескладне управляння верстатом, умнодім і т.і. Апаратна платформа там продумана і вдала. І коштує копійки. Що не сподобалось. Як це часто буває, гарні залізячники є поганими програмістами. Програмувати фірмовими засобами — це біль. На щастя, існує така штука, як PlatformIO. Це набір утиліт командного рядка, які беруть на себе всю основну роботу по прошивці Ардуїнки. І вони прикручуються куди хочеш. У правій частині редактора коду видно, як я прикрутив їх. Це, власне, і всі налаштування редактору, які я робив.
Нема проблем прикрутити їх і до іншого редактора. До речі, автори PlatformIO зробили годну IDE на базі Visual Studio Code.
Наразі ідеальне поєднання Ардуїнки і якогось мікрокомп’ютера на кшталт Raspberry PI. Ардуїнка взаємодіє з датчиками чи виконавчими механізмами, а Raspberry бере на себе складні обчислення, інтерфейс і т.і.
no subject
Date: 2021-04-20 06:55 pm (UTC)Як правило, я працюю з одним великим вікном (буфером в термінології Emacs). Додаткове вмикаю коли потрібно швиденько щось підправити або одночасно бачити кілька файлів/частин поточного файлу. Маленькі буфери з файлами, методами і т.і. не заважають, оскільки не знаходяться в комфортній зоні. Я в них дивлюся як в дзеркало заднього виду в автівці, кидаю оком. А код знаходиться в самій комфортній частині вікна. Те, що видно на екрані називається ecb. Це хоча і древній та закинутий, але дуже зручний плагін. Навіть у Ідеї не зробили це настільки зручно. Наприклад, внизу вікна вихлоп компілятора, який має розумну поведінку: коли я перемикаюсь в нього, він великий, коли покидаю знову зменншується. Сюди можна додати інші вікна. Всі віконечка теж конфігуряються. Зараз для Emacs написали e2wm, але старий ecb — кращий.