Про вумне

[balu]

Не надійтесь на князів, на синів людських, в них нема спасіння © Пс. 146.

Дуже часто можна стикнутися з думкою, що якщо людина займається чимось складним, то вона розумна бо, щоб опанувати щось складне, потрібен неабиякий інтелект. Замолоду я теж так вважав, і уважно придивлявся до того, що роблять ті, кого я вважав розумними. І навіть чогось навчився у них. Але потім, для себе, вніс деякі корективи в цю точку зору.

Як правило, люди плутають ум та навичку. Людина досягла чогось у своїй вузькій царині. Як один казав, навчилася дрочити навприсядки. А в усьому іншому дурник дурником. Така людина буде експертом у своїй царині, але упаси вас Боже слухати його роздуми про ще щось. Саме у цьому криється розгадка успішних двієчників та неуспішних медалістів.

Втім, це кращий варіант. “Горе від ума” відбувається коли у людини “широкосмуговий” інтелект, який часто супроводжується високим его. Тоді людина занадто покладається на свій інтелект та досвід. А людям властиво лажати і при цьому навіть не усвідомлювати де саме. І тоді провал стає біллю для себе і оточуючих. І, чим вище інтелект та его, тим болючіше людині і тим хто її оточує.

Ще одна пастка високого інтелекту: це зустрітися з іншим інтелектом. Все, кранти, его продукує заздрість і людину починає ковбасити, збільшуючи вірогідність десь налажати.

З цим щось можна зробити, але це вже інша розмова.

Інтелект може мати й інший цікавий ефект. Нам властиво вищі показники сприймати за нижчі¹. Коли на початку нульових я почув про неминучість війни з Росією, я та інші сприйняли його за фріка. Життя показало, хто саме фрік² :)

Тому не варто занадто орієнтуватися на тих, хто видається вам розумним. Їх розум і досвід — це їхнє, дуже не факт, що у тебе вийде повторити. Особисто я орієнтуюсь на експертну думку, але саме у тій царині, де людина довела свою компетентність. Бо й тут дуже лажають.

—

¹ — ми тут не одинокі, гугліть integer overflow.

² — але, частіше за все, фрік це фрік :)

Comments

[juan_gandhi]

Я помню, русских патриотов из Черновцов спрашивал, в начале 2000-х, мол, а когда Россия нападет на Украину, вы за кого будете? И они горячо так сразу: за Россию! (Бля, подумал я. Но что нападет, сомнений не было. У многих не было, мне кажется.)

[ukurainajin]

Якщо казати про початок 2000-х, то я цього й припустити не міг — світ бо змінився. Сратися — це будь ласка, вже тоді стали помітними відмінності, а щоби нападати буквально з метою захоплення… Цікаво, на підставі чого ви та ваші однодумці в ті часи вважали напад неминучим?

[juan_gandhi]

Да я люблю позадумываться насчет long run. И мне казалось, что Россия не успокоится, и будет искать случаи нанести вред соседям, а то и захватить. Заняться-то нечем придуркам.

[balu]

Мені тоді було десь 21 рік, я ще не отримав бакалавра. Я працював і вчився в веселій компанії. І дівчата були дуже приязні до мене. У тому числі з російськими прізвищами. Про щось я почав підозрювати у 2005, а 08.08.08 і сам зрозумів, що ризик нападу на нашу країну дуже великий.