Внутрішній конфлікт є в будь-якій країні. Питання лише у формах і джерелі. Якщо держава досить сильна, ти його не помічаєш. У нашому випадкові його якоюсь мірою створили з Москви у своїх цілях, бо основну брудну роботу робили і роблять росіяни.
Цей конфлікт не обов'язково безпосередня бійка. Розстрільні списки з атошників, волонтерів, патріотів що, тільки за гроші формувались? Коригування вогню по своїм солдатам теж тільки за гроші? Як бути з тими, хто добровільно побіг до окупаційної адміністрації здавати своїх сусідів? Ті хто це робив, були свідомими, що їх дії спричинять смерть таких же громадян. На таке тільки з великою мотивацією можна піти. У нашому випадку вони є одночасно стороною громадянського конфлікту та добровільними колаборантами.
Ті люди, що після початку війни лишилися на окупованій території (у Криму та в ОРДЛО), не є добровільними учасниками жодного громадянського конфлікту. Це головне, що треба мати на увазі для правильного розуміння війни та її майбутніх наслідків. Ситуація, у якій опинилися ці люди (окупація іноземною державою), має інше тлумачення за українськими та міжнародними законами.
Я можу чисто по-людськи зрозуміти твою образу на мешканців окупованих територій за те, що вони не опиралися окупантам. Але це не продуктивно і проти правильного розуміння того, що трапилось. Якби те місце, де ти живеш, захопили, скажімо, десантні частини кацапів і оголосили про влаштування нового «державного» утворення, твій реальний вибір скоротився би до протесту, за який тебе могли ув’язнити, катувати і вбити, або мовчазного прийняття нових обставин. Більшість людей на окупованих територіях обрали друге, а про тих, що обрали перше, ми навіть і не знаємо достеменно, бо «на подвал» їм вкоротив віку.
…а також інші відео на каналі, де спілкуються не з москалями, а з нашими бамбазянами.
Особисто мені навіть без того власного досвіду, що я вже маю з перших років, очевидно, що громадянська позиція мешканців Зони є пасивним прийняттям сили, якій, на їхню думку, неможливо опиратися, але не свідомим активним спротивом своїй країні, громадянами якої вони були 8 років тому. Тобто все це в жодному сенсі не має ознак громадянського конфлікту. А коли ти чи хтось інший звинувачує їх у свідомій зраді, то не просто робить помилку, а спотворює реальність, вішаючи на них провину за те, в чому вони не винні. Весь той «сепаратистський» (в лапках, бо він таким не є насправді) процес початку війни та «народні республіки» придумали і влаштували московити, а не посполиті сходу. Ба більше: такі ж «республіки» москалі спробували влаштувати в усіх (!) наших регіонах, але те все подушили наші силовики та громадяни, хоча в деяких містах було небезпечно: в Одесі, у Харкові, в Запоріжжі, в Херсоні тому ж таки тощо.
Маємо правильно називати речі. Те, що трапилося з кількома мільйонами громадян України в ОРДЛО, не є громадянським конфліктом, а є «гібридною» окупацією наших територій кацапами та вимушеною колективною капітуляцією тамтешнього населення. У певному сенсі ми їх тоді покинули напризволяще, бо не мали сили вигнати окупантів, тобто є й дещиця нашої провини в тому, що трапилось.
no subject
Date: 2022-05-30 09:52 am (UTC)Внутрішній конфлікт є в будь-якій країні. Питання лише у формах і джерелі. Якщо держава досить сильна, ти його не помічаєш. У нашому випадкові його якоюсь мірою створили з Москви у своїх цілях, бо основну брудну роботу робили і роблять росіяни.
Цей конфлікт не обов'язково безпосередня бійка. Розстрільні списки з атошників, волонтерів, патріотів що,
тількиза гроші формувались? Коригування вогню по своїм солдатам тежтількиза гроші? Як бути з тими, хто добровільно побіг до окупаційної адміністрації здавати своїх сусідів? Ті хто це робив, були свідомими, що їх дії спричинять смерть таких же громадян. На таке тільки з великою мотивацією можна піти. У нашому випадку вони є одночасно стороною громадянського конфлікту та добровільними колаборантами.no subject
Date: 2022-05-31 07:34 am (UTC)Я можу чисто по-людськи зрозуміти твою образу на мешканців окупованих територій за те, що вони не опиралися окупантам. Але це не продуктивно і проти правильного розуміння того, що трапилось. Якби те місце, де ти живеш, захопили, скажімо, десантні частини кацапів і оголосили про влаштування нового «державного» утворення, твій реальний вибір скоротився би до протесту, за який тебе могли ув’язнити, катувати і вбити, або мовчазного прийняття нових обставин. Більшість людей на окупованих територіях обрали друге, а про тих, що обрали перше, ми навіть і не знаємо достеменно, бо «на подвал» їм вкоротив віку.
Подивися це відео:
www.youtube.com/watch?v=YZO44Iylvo0
…а також інші відео на каналі, де спілкуються не з москалями, а з нашими бамбазянами.
Особисто мені навіть без того власного досвіду, що я вже маю з перших років, очевидно, що громадянська позиція мешканців Зони є пасивним прийняттям сили, якій, на їхню думку, неможливо опиратися, але не свідомим активним спротивом своїй країні, громадянами якої вони були 8 років тому. Тобто все це в жодному сенсі не має ознак громадянського конфлікту. А коли ти чи хтось інший звинувачує їх у свідомій зраді, то не просто робить помилку, а спотворює реальність, вішаючи на них провину за те, в чому вони не винні. Весь той «сепаратистський» (в лапках, бо він таким не є насправді) процес початку війни та «народні республіки» придумали і влаштували московити, а не посполиті сходу. Ба більше: такі ж «республіки» москалі спробували влаштувати в усіх (!) наших регіонах, але те все подушили наші силовики та громадяни, хоча в деяких містах було небезпечно: в Одесі, у Харкові, в Запоріжжі, в Херсоні тому ж таки тощо.
Маємо правильно називати речі. Те, що трапилося з кількома мільйонами громадян України в ОРДЛО, не є громадянським конфліктом, а є «гібридною» окупацією наших територій кацапами та вимушеною колективною капітуляцією тамтешнього населення. У певному сенсі ми їх тоді покинули напризволяще, бо не мали сили вигнати окупантів, тобто є й дещиця нашої провини в тому, що трапилось.
Свідомі ж активні колаборанти й зрадники — це геть інша проблема, для кваліфікації якої передбачено Особливу частину Кримінального кодексу.