Шевченківське

[balu]

Вся FB-стрічка у Шевченкові. Якщо чесно, він у мене асоціюється виключно з угнєтьонкою, якою нас кормили на укрліт. Очолює її. Не дивно, що після такого мало хто асоціює себе з Україною. А є ж купа годної, позитивної літератури. Але ні, все жеремо злидні, страждання і смерть.

Comments

[balu]

Знаєш у чому різниця між Шевченком і аврамічними релігіями? У благій вісті, яку несе кожна з них. Ця блага вість є доступна кожному і заради неї йшли на смерть. Лупати сю скалу потрібно, але для цього потрібно мати у собі позитивну програму. У мене її сформували не українські класики.

[euthanasepam]

У мене є кілька критеріїв для вимірювання вартості слів людини. Один із них про те, чи пішла людина на війну після Майдану. Просте питання і проста відповідь: «так» або «ні». Саме у дусі аврамічних релігій: най буде ваше слово так — так, або ні — ні. Без лупання скель. Просто: так чи ні. Одне слово — і стає ясно, хто є хто і чого вартує.

[balu]

Я від воєнкомата не тікав, якщо що. І там від війни не косив. Це все, що я можу на загал сказати. От чи готовий піти після 19-го року, за це я не знаю.

[euthanasepam]

Я не розумію оцього причитання про брак позитивної програми. Її хтось має принести на гарній таці? Та ж не принесуть.

Ми мусимо читати тяжкий та гнітючий укрліт не тому, що ми якісь дефективні, а тому, що такою була наша історія. Саме такою. Нескінченна війна від сивої давнини. Коли пересічний українець — так-так, отой гречкосій! — виходив у давніші часи орати поле, то він мав при собі рушницю і шаблю. Ми не любимо воювати саме тому, що вже були народом-воїном від самого початку свого буття, в нас не було добрих сусідів та спокійних і мирних часів. Ось це і є дух нації — віра, воля, війна. Коли українець забуває, що десятки поколінь його пращурів-чоловіків склали голову на цій нескінченній війні зі Степом, з турками, ляхами, москалями, а десятки поколінь його жіночих пращурів не дочекали чоловіка чи сина з походу — тоді українець стає хохлом, себто глумливою пародією на козака.

Ми забули свою історію та свій дух, бо нам з усіх боків брешуть вороги. Так москалі брешуть про мирне прийняття українським народом соціалізму. Але ж було не так. Українці без упину повставали по всій Україні, для боротьби з цим спротивом було сюди направлено банди ГПУ та вчинено конфіскацію всієї зброї. Лише після конфіскації зброї вдалося загнати наших селян у колгоспи під прямою погрозою репресій. Хто про це знає? Навіть про Голодомор ми знаємо лише тому, що Совок зарано здох. А якби воно ще пару поколінь протрималось, то не стало би очевидців — і вже би новим поколінням не донесли би, а вони би не повірили.

Українець має щиру та довірливу вдачу. Це добре, але цим користаються всілякі покидьки, аби дурити наших людей. Вороги не принесуть нам нічого, крім брехні про нас. Самим треба щось думати. Бракує позитивної мотивації? Запишися до спортзалу і троха покачай м’язи — прийде й мотивація. Інакше їй нема звідки прийти. Від своїх нема, бо безпам’ятні хохли не пам’ятають, чиї вони діти. А від чужих нема — бо й не може бути.

[balu]

В позитивному ключі понаписувано чимало книг. То й же Тельнюк, Загребельний, чи "Історія від діда Свирида", це те, що перше спасло на думку. Та й попередники та сучасники, ба друзі, Шевченка писали доволі позитивні речі. Наприклад Котляревський, Гребінка, Франко. Але їх в школі не вчили і не вчать.

Нескінченна війна від сивої давнини.

По всій Європі так було. Той же Піренейський півострів від арабів чистили 700 років. А, по суті, скрізь так було.

виходив у давніші часи орати поле, то він мав при собі рушницю і шаблю

От не вірю я в це. Занадто різні навички і вони не перетинаються. А специфіка землеробства не дозволяє весь час бути в купі, щоб дати відсіч ворогові. Плюс жінки на тому ж полі, що й чоловіки.

Українець має щиру та довірливу вдачу.

Українець, якраз, не має. А хохол з причини своєї хитрожопості, якраз ведеться і має проблеми. І що характерно, нічому не вчиться і не бажає. Це називається лох.