Шевченківське

[balu]

Вся FB-стрічка у Шевченкові. Якщо чесно, він у мене асоціюється виключно з угнєтьонкою, якою нас кормили на укрліт. Очолює її. Не дивно, що після такого мало хто асоціює себе з Україною. А є ж купа годної, позитивної літератури. Але ні, все жеремо злидні, страждання і смерть.

Comments

[euthanasepam]

Звідкіля така віктимна реакція на Шевченка? А в його Заповіті що написано? Вражою злою кров’ю волю окропіте! Шевченко добре розумів, як і, до речі, засновники США, що волю треба час від часу підливати кров’ю тиранів і патріотів, бо це для неї природнє добриво. А на м’якому теплому дивані зростає лише сало на животі та дупі, але не воля.


P. S.

І ще додам. Злидні та страждання саме через теплий диван. Боягузи — то добровільні ренеґати, що наперед відмовляються від боротьби та свободи. І коли якесь нещастя пише українською, що воно проти зброї та проти ринку землі, то це означає, що воно в душі своїй раб, а не козак. Цей вибір з двох шляхів усе вирішує.

[balu]

Шевченком у школі по мозгам добряче поїздили. А у постові більше про програму укрліт. Всі ці чіпки, Гриці Летючі та інша хтонічна пурга. "Заповіт" правильна річ, але він губиться серед купи угнєтьонки, якою компостують мізки.

[balu]

Знаєш у чому різниця між Шевченком і аврамічними релігіями? У благій вісті, яку несе кожна з них. Ця блага вість є доступна кожному і заради неї йшли на смерть. Лупати сю скалу потрібно, але для цього потрібно мати у собі позитивну програму. У мене її сформували не українські класики.

[euthanasepam]

Я ходив до тої ж совєцької школи, слухав там про Чіпку та волів, що не ревуть, як ясла повні, читав і вчив на пам’ять ті ж вірші того ж таки Шевченка. Чому я не маю таких проблем?

[euthanasepam]

У мене є кілька критеріїв для вимірювання вартості слів людини. Один із них про те, чи пішла людина на війну після Майдану. Просте питання і проста відповідь: «так» або «ні». Саме у дусі аврамічних релігій: най буде ваше слово так — так, або ні — ні. Без лупання скель. Просто: так чи ні. Одне слово — і стає ясно, хто є хто і чого вартує.

[balu]

Кожен сприймає по-різному. Мене вкурвлював постійний плач і стогін укрліта. Чому ми вчили, як турки повісили Байду за ребра, а не козак повісив ворога? Чому в Тарасі Бульбі смачно розписано, як гинуть найкращі сини України? Чому шевченківська історія про Катерину, яку вигнали придурки батьки, виглядає хеппі-ендом в порівнянні з "Причинною". Причому, хтонічний пиздець, там стався з власної дурі. Чому якась позитивна програма починається словами "як помру, то поховайте"? Тепер я розумію, що ще й програма була зверстана, щоб виховати працьовитих, хоробрих і страшенно тупих невдах. І зараз ця традиція продовжується.

[balu]

Я від воєнкомата не тікав, якщо що. І там від війни не косив. Це все, що я можу на загал сказати. От чи готовий піти після 19-го року, за це я не знаю.

[euthanasepam]

Бо читати Донцова було суворо заборонено. Я й про людину таку взнав ген після Совдепії.

Шевченко ж був у програмі тому, що викинути його було просто неможливо: він був героєм українців ще за свого життя. У кожній хаті висіли ікони і портрет Шевченка.

[euthanasepam]

Я не розумію оцього причитання про брак позитивної програми. Її хтось має принести на гарній таці? Та ж не принесуть.

Ми мусимо читати тяжкий та гнітючий укрліт не тому, що ми якісь дефективні, а тому, що такою була наша історія. Саме такою. Нескінченна війна від сивої давнини. Коли пересічний українець — так-так, отой гречкосій! — виходив у давніші часи орати поле, то він мав при собі рушницю і шаблю. Ми не любимо воювати саме тому, що вже були народом-воїном від самого початку свого буття, в нас не було добрих сусідів та спокійних і мирних часів. Ось це і є дух нації — віра, воля, війна. Коли українець забуває, що десятки поколінь його пращурів-чоловіків склали голову на цій нескінченній війні зі Степом, з турками, ляхами, москалями, а десятки поколінь його жіночих пращурів не дочекали чоловіка чи сина з походу — тоді українець стає хохлом, себто глумливою пародією на козака.

Ми забули свою історію та свій дух, бо нам з усіх боків брешуть вороги. Так москалі брешуть про мирне прийняття українським народом соціалізму. Але ж було не так. Українці без упину повставали по всій Україні, для боротьби з цим спротивом було сюди направлено банди ГПУ та вчинено конфіскацію всієї зброї. Лише після конфіскації зброї вдалося загнати наших селян у колгоспи під прямою погрозою репресій. Хто про це знає? Навіть про Голодомор ми знаємо лише тому, що Совок зарано здох. А якби воно ще пару поколінь протрималось, то не стало би очевидців — і вже би новим поколінням не донесли би, а вони би не повірили.

Українець має щиру та довірливу вдачу. Це добре, але цим користаються всілякі покидьки, аби дурити наших людей. Вороги не принесуть нам нічого, крім брехні про нас. Самим треба щось думати. Бракує позитивної мотивації? Запишися до спортзалу і троха покачай м’язи — прийде й мотивація. Інакше їй нема звідки прийти. Від своїх нема, бо безпам’ятні хохли не пам’ятають, чиї вони діти. А від чужих нема — бо й не може бути.

[balu]

30 років з того часу пройшло. А правильна література писалась і за совєтів, і після. Могли б включити. Але для цього потрібно розігнати сучасну школу.

[euthanasepam]

До речі: Котляревський чи Старицький — теж гнітили? :)

[euthanasepam]

Я би теж за це. Ідеалом освіти вважаю стару німецьку систему XVIII—XIX століть.

[balu]

В позитивному ключі понаписувано чимало книг. То й же Тельнюк, Загребельний, чи "Історія від діда Свирида", це те, що перше спасло на думку. Та й попередники та сучасники, ба друзі, Шевченка писали доволі позитивні речі. Наприклад Котляревський, Гребінка, Франко. Але їх в школі не вчили і не вчать.

Нескінченна війна від сивої давнини.

По всій Європі так було. Той же Піренейський півострів від арабів чистили 700 років. А, по суті, скрізь так було.

виходив у давніші часи орати поле, то він мав при собі рушницю і шаблю

От не вірю я в це. Занадто різні навички і вони не перетинаються. А специфіка землеробства не дозволяє весь час бути в купі, щоб дати відсіч ворогові. Плюс жінки на тому ж полі, що й чоловіки.

Українець має щиру та довірливу вдачу.

Українець, якраз, не має. А хохол з причини своєї хитрожопості, якраз ведеться і має проблеми. І що характерно, нічому не вчиться і не бажає. Це називається лох.

[balu]

Нижче я навів приклади. Причому це те, що перше спало на думку. Бо і те, що було можна подавати по-різному.

[balu]

+

[euthanasepam]

Прочитую з книжки:

Поэтому для фаланги реформаторов прогрессивного толка дом стал линией фронта в войне, нацеленной на превращение людей в послушные части социального организма. Для достижения этой цели детей стали как можно раньше отлучать от дома. Буквально за одну ночь появился целый архипелаг учреждений, комиссий и бюро, которые были призваны заменить собою «противоестественное и препятствующее эволюции» влияние семьи. Дом перестал быть островом, отдельным и независимым от остальной части общества. Джон Дьюи помогал создавать детские сады в Америке именно затем, чтобы придать «яблокам нужную форму, прежде чем они упадут с дерева». В то же время на другом полюсе образовательного процесса стояли такие реформаторы, как Вильсон, который кратко и очень емко сформулировал позицию Прогрессивной партии, обратившись к аудитории как президент Принстонского университета со следующими словами: «Наша задача состоит не просто в том, чтобы помочь студентам приспособиться к жизни в мире, [но] чтобы сделать их настолько отличными от их родителей, насколько это возможно»[136].

[balu]

Варто буде почитати

[atejist]

Ну так нєхуй асоціювати Шевченка з совковою відрижкою. (А наша освітня система лишається совковою відрижкою до сих пір.) Якщо все життя тримати в голові те лайно, яким нас запихали у школі, то далеко не заїдемо. Декомунізацію треба починати з власної голови.

Ось вам для нормальних асоціацій Шеченко-художник



а це Шевченко-поет: https://www.youtube.com/watch?v=gjWECCY8le4 (там пісня "Суботів" гурту "Кому вниз", якшошо).

[balu]

От тому я про школу і пишу.